Боремося на два фронти: гібридна війна й виклики сьогодення

19 березня до Інституту журналістики завітала народний депутат України, випускниця Інституту журналістики Світлана Заліщук. Темою спілкування пані Світлани зі студентами стали сучасні виклики гібридної війни. Під час дискусії були обговорені надважливі питання, що стосуються місця України у світі та світовій політиці й безпеки України.

Обговорення розпочалось із запитання про Мюнхенську конференцію з безпеки (це найпрестижніший форум, присвячений проблемам світової безпеки, загроз і конфліктів) та її значення у формуванні міжнародної безпеки.

«Мюнхенський форум – термометр, що вимірює рівень безпеки у світі». Пані Світлана зазначила, що з року в рік ситуація з безпекою у світі ускладнюється, тому на форумі обговорюється широкий спектр питань.

У своїй доповіді Світлана Заліщук навела цитату Дж. Орвелла, яка підтверджує думку про те, що свобода починається там, де закінчується обмеження іншої людини: «Свобода – це можливість сказати, що двічі два – чотири». Сьогодні ми повинні грати за новими правилами в умовах війни. Протягом 4 років ми говоримо про деокупацію Криму, ба більше, найпотужніша судова інстанція у світі – Міжнародний суд ООН – визнає Крим українською територією, але знайти дієві інструменти впливу на агресора не так уже й легко, якщо взагалі можливо за тих умов, у яких ми живемо нині.

Не менш важлива проблема в епоху пост-правди – питання дезінформації як потужного інструменту маніпуляції думками людей і впливу на світ у цілому. Основними джерелами впливу сьогодні є телебачення, інтернет, у тому числі соцмережі. Дезінформація небезпечна тим, що завдяки ній відбувається переміщення акцентів з головного на другорядне та вплив на населення. Складником дезінформації є поширення фейкових новин. Як приклад пані Світлана навела випадок, коли представники Росії маніпулювали думкою населення Голландії, поширюючи фейкову інформацію про те, що українцям не потрібен безвіз. І це свого часу мало негативні наслідки для України.

Гостя відзначила засоби дезінформації, що в наш час часто застосовують маніпулятори суспільною думкою. Першим із них є міжнародні інституції, які, на жаль, не завжди здатні забезпечити Україні безпеку. Це в майбутньому може призвести до зміни світопорядку. Другий засіб – це вибір суспільства. Наочний приклад – вибори в США, де й дотепер обговорюють питання втручання Росії в передвиборчу кампанію, а такі втручання не поодинокі. Ми змушені сьогодні тримати оборону, щоб жодна інша країна не змогла вплинути на вибір населення. Третім засобом С. Заліщук назвала міжнародні відносини. Країна-агресор часто намагається пересварити народи на ґрунті історії, всім нам відомо про напружені стосунки України та Польщі після прийняття останньою скандальної поправки до закону «Про Інститут національної пам’яті».

Світлана Заліщук зазначила, що українці постійно мають пам’ятати про нові ризики та небезпеки, які щодня постають перед нами. Гостя впевнена, що колись ми станемо очевидцями того, як серйозно каратимуть за тролінг і за те, що будь-хто намагатиметься нечесно вплинути на чиюсь думку щодо певного кандидата на виборах, наприклад, у соціальній мережі.

Друга частина лекції була проведена у форматі «запитання – відповідь». Запитання студентів, на думку пані Світлани, були надзвичайно актуальними та цікавими.

  • Міжнародне право не є загалом ефективним у питанні Криму. Які кроки має зробити Україна?
  • Питання Криму, на жаль, не може бути вирішене, допоки в Росії не зміниться влада (а попередня, нагадаємо, закріпилася там знову на 6 років). Зауважу, що рішення Міжнародного суду ООН є не рекомендаційним, а обов’язковим. Єдина можливість – змусити Володимира Путіна виконати ухвалене рішення. Це радше утопія, ніж реальність. Очевидно, єдиним  методом впливу на нього є санкції проти Росії. Україна навряд чи може якось вплинути на ситуацію, що склалася. Вирішення цього питання перебуває у площині десятиліть, хоча жодна цивілізована країна не визнає анексії Криму і Сходу України.
  • Що ми повинні робити як журналісти для підвищення рівня інформбезпеки?
  • Захищати свої профілі в соцмережах та електронні скриньки.
  • Дотримуватись інформаційної гігієни, перевіряти інформацію на достовірність, читати лише визнані авторитетні медіа.
  • Дотримуватись активної громадянської позиції.
  • Не менш важливо не продатися, не писати за гроші замовні статті. Це найниціше, що може зробити журналіст.
  • Які маєте прогнози на вибори в Україні у 2019 році?
  • Важливо зазначити, що Петро Порошенко візьме участь у виборах, попри інформацію в деяких ЗМІ про протилежне.  Проблема в іншому: більшість українців не знає, кого обрати і що робити далі. Одне зрозуміло точно: майбутній Президент повинен дотримуватися проєвропейської позиції, бо курс на Європу обирають чи не всі українці.
  • Як думаєте, що було б, якби ми не відмовилися від ядерної зброї?
  • Так, ми відмовилися від цієї зброї, але проблема Будапештського меморандуму в тому, що інструментально цей документ не працює, оскільки чітко не визначає, у якому порядку країни-гаранти повинні допомагати Україні у випадку виникнення загрози її цілісності та суверенітету. Будь-яка інша країна не пішла б на відмову від ядерного потенціалу, бо ядерна зброя – засіб стримування агресії. Але тоді ми не думали, що Росія може стати агресором. Колись це було утопією.
  • Які соціальні проблеми сьогодні постають у порядку денному Верховної Ради?
  • Проблема інтеграції учасників АТО у суспільство;
  • Проблема насильства у сім’ях;
  • Проблема реформування освіти.
  • Як ви вважаєте, якою має бути «нова ефективна форма дипломатії»?
  • Питання в тому, як змусити працювати міжнародні інститути, як реформувати роботу ООН тощо. Дипломатія – один із маленьких засобів у цій боротьбі в сучасних непростих умовах. Для президентів це питання сьогодні риторичне: «Ми навчилися ставити діагнози, але ліки від хвороб поки знайти важко».  Повернення назад не буде. Але поки що сказати, яким буде новий світопорядок, складно. Час покаже…

               

Лекція залишила неоднозначні відчуття у студентів, спонукала на роздуми про Україну, геополітику та проблеми дезінформування населення. Це було пізнавально, повчально й лаконічно.

 

Автор: Михайло Пилипчук

Фото: Михайло Пилипчук

Пов'язані статті:

Напишіть відгук