Роки роботи у пресслужбі Інституту журналістики, диплом бакалавра з відзнакою, успішно закінчена магістратура, здобуття стипендії імені В’ячеслава Максимовича Чорновола, продовження навчання в аспірантурі, викладацькі амбіції – усе це про Марію, випускницю ННІЖ КНУ імені Тараса Шевченка. Зараз Марія – прессекретарка Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу». В інтерв’ю ми обговорили важливі теми, зокрема, про виклики PR-галузі під час війни. Також Марія дала цінні поради, які точно будуть актуальними для наших студентів.
Маріє, вітаємо. Що вплинуло на вибір вступити до Інституту журналістики? Чому обрали саме спеціальність 061 «Журналістика»?
Журналістику обрала, бо це комунікація, яка приваблювала мене давно. Щодо вибору Інституту журналістики? Це була моя мрія. У 10 класі я прийшла на День відкритих дверей і відразу відчула, що хочу навчатися саме тут. Можливо, інтуїція. А ще в нашому «білому корпусі» одразу відчувала себе комфортно та натхненно. Однак, розуміла, що це досить амбітна мрія – вступити на бюджет в одну із найкращих журналістських освітніх спільнот країни. Тож, щоб бути трохи ближчою до мрії, в 11 класі пішла на підготовчі курси від КНУ з журналістики, які викладав В’ячеслав Михайлович Швець. Завдяки йому я переконалась у глибокій професійності викладачів Інституту ще до того, як я стала студенткою.
У нашому інституті є 4 освітні програми, чому тоді Ви обрали рекламу та зв’язки з громадськістю?
Під час підготовчих курсів я зрозуміла, що освітня програма «Журналістика та соціальна комунікація» мені цікава, але не зовсім пасує до мого темпераменту та характеру, адже інколи вимагає бути не лише наполегливою, а й досить проактивною, наприклад, коли необхідно «достукатися» до спікера із запитаннями, які він може вважати провокаційними. Я можу це робити, але не повсякденно та повсякчас. А для мене професія – це стиль життя. Тому до душі стала ближчою спеціальність «Реклама та зв’язки з громадськістю«. Коли я вступала, був творчий конкурс. І в процесі підготовки до нього я ще більше переконалась, що мені досить близькі комунікаційні стратегії, пошук інформаційних приводів, розробка позиціонування та підбір інсайтів. На творчому конкурсі мені трохи пощастило – бо нам поставили завдання створити концепцію реклами соку або громадської організації. Я до цього передивилась дуже багато креативної реклами напоїв, тож змогла створити більш-менш гідну стратегію. Так і вступила в ІЖ та успішно завершила бакалаврат з відзнакою.
Коли на другому курсі був розподіл на рекламу та піар, чому вирішили обрати саме PR?
Перші два роки навчання в бакалавраті ми вивчали як рекламу, так і піар. Заглиблюючись у різні профільні дисципліни, я зрозуміла, що візуалізація та дизайн мені даються трохи важче, ніж робота зі словом. До того ж мені здавалось, що про рекламу я вже вивчила тезово досить багато, хоч безперечно це глибинна сфера, яка постійно оновлюється та розвивається, як і будь-яка комунікація. Водночас, я провела невелику розвідку щодо викладацького складу піар-напряму, дізналась, що одні з моїх улюблених викладачів будуть читати саме дисципліни піар, тож так і прийняла остаточне рішення.
Що Вам дав університет? Які практичні знання, які ви отримали в Інститут? Ви змогли застосувати у своїй роботі?
Перш за все, ІЖ навчив писати. Під час дисципліни «Організація роботи пресслужб» з Алевтиною Володимирівною Демуцькою ми створювали багато піар-документації: пресанонси, замітки, бекграундери, пресрелізи, офіційні листи, пострелізи, фактлисти. Також я була контент-менеджером проєкту «Зелений Інститут», тоді робила пости в Фейсбуці, створювала контент-план, визначала кращий час для публікацій. Також корисними у майбутньому стали й навички моніторингу медіа. Вже на 3 курсі Марина Петрівна Калініна навчила проводити піар-кампанії, готувати комплекс потрібної документації. Також робота в пресслужбі Інституту сформувала навички іміджевого інтерв’ю. Наразі я у своїй роботі беру багато інтерв’ю в СЕО, генеральних директорів аграрного бізнесу. Й періодично при підготовці до інтерв’ю чи у формуванні вже кінцевого тексту згадую часи інтерв’ювання в ІЖ. Щодо роботи над текстом та оформлення прес-кітів, можливо, студентам буває нудно чи складно, оскільки, хтось може вважати, що це праця марна. Зазвичай, це прес-кіти студентських невеличких проєктів або взагалі брендів, які обрані як «піддослідні», але цей процес вчить, як в майбутньому створити кращий текст. Адже треба «виписатися». Ніхто одразу не може писати професійно. Для того, щоб навчитися писати, треба знати: типові формулювання, структуру, кліше, читати приклади пресрелізів, бачити шляхи до креативу та розуміти, коли це доречно. Як порада для студентів, що не хочуть писати лише для викладачів у межах дисциплін, то можете знайти собі практику на неповний робочий день у компанії, де вам буде цікаво працювати і мотивацію отримаєте вищу. Також викладачі інституту вчать аналітично мислити, аналізувати зміст тексту, пропонувати змінити текст відповідно до цільової авдиторії, мети чи потреби. Варто сказати й про фактчекінг, який займає високу позицію у роботі кожного комунікаційника. Якщо завдання поширити матеріал на широку авдиторію треба переконатися, що це не суперечитиме інтересам компанії та партнерів та інформація правдива, щоб не провокувати кризову ситуацію.
Які викладачі зробили найбільший внесок у Ваш розвиток як професіонала?
Окрім тих викладачів, про яких я вже згадала, високу практичність знань отримала від Ліни Михайлівни Вежель, яка здається у викладанні йшла завжди на крок попереду з майбутніми технологіями. Також неймовірно вдячна Юлії Михайлівні Шафаренко – вона як досвідчена наставниця, котра завжди має рішення, може постійно щось підказати, вкладає надзвичайно багато часу й зусиль у розвиток студентів. А якщо потрібно знати все про кризові ситуації та комунікації, то це до Надії Іванівни Білан, котра чудова розкладає все по полицях, а теорію підкріплює практичними кейсами. Вона була й моїм науковим керівником в бакалавраті, й саме під її керівництвом я зробила багато кроків у роботі пресслужби ІЖ. Також заняття з Олексієм Валерійовичем Ситником залишаться назавжди незабутніми – як тяжко часом було розбиратися із HTML-кодами, ставити самостійно сайт на WordPress, але потім з такою гордістю дивитися на власний проєкт, який має місце в всесвітній павутині інтернету та успішно гуглиться. Навички роботи із сайтами мені досі в нагоді. Також окрема подяка Віталію Юрійовичу Крикуну, котрий читав у нас риторику й розповів про різноманітні підходи до структури тексту й використання доречної аргументації. І якщо ще говорити про непрофільних викладачів, то звісно в серці назавжди залишаться пари із соціології від Алли Олександрівни Петренко-Лисак. Саме вона навчила мене секретам коректного опрацювання результатів під час анкетування та звичці не впливати на співбесідника під час усних опитувань, що зараз мені необхідно в моєму науковому дослідженні. І, звісно, щоразу редагуючи текст чи зустрічаючись із важкими випадками української лексикології, пунктуації чи стилістики, я одразу думаю, щоб порадив В’ячеслав Михайлович Швець, інколи навіть жартую, що буду телефонувати за порадою.
Цікаво, а Ви брали участь у роботі студентських департаментів?
Я не брала участь у студентських департаментах. Якось не склалось. Натомість, брала участь у діяльності пресслужби. На другому курсі долучилася до проєкту: «Зелений інститут». Разом із подругою-одногрупницею керували цим проєктом: я займалася контентом, а вона організацією заходів. Три літа поспіль була консультанкою абітурієнтів у відбірковій комісії, допомагаючи вступникам подавати документи та зорієнтуватися, на якій освітній програмі вони хочуть вчитися.
¾ Маріє, Ви працювали в пресслужбі інституту журналістики, зокрема це і був Ваш дипломний проєкт. Як це вплинули на Ваші професійні навички?
¾ Так, в бакалавраті я писала диплом на тему: «Пресслужба як іміджевий інструмент Інституту журналістики». По суті це був мій підсумок роботи в пресслужбі. Взагалі, пресслужба ІЖ дала досить багато мені для старту професійної діяльності. Спочатку цей досвід допоміг мені займатися копірайтингом та рерайтингом на фрилансі. Також це одна з перших стрічок в моєму резюме. І певним чином це стало моєю перевагою на співбесіді при працевлаштуванні в УКАБ. Значна перевага пресслужби університету ¾ її офіційність, відкритість та доступність для роботи студентів. Це викликає довіру в роботодавців (для порівняння: не всі проєкти минулих місць роботи можна вносити у своє портфоліо). Взагалі будь-які проєкти, які започатковані в інституті й ви берете в них активну участь, можна вносити в резюме. Не потрібно думати, що це ¾ несерйозно. Якщо Ви у проєкті застосували багато практичних навичок та витратили велику кількість часу ¾ навіть не сумнівайтеся. Крім цього, моя бакалаврська робота вплинула на коло моїх наукових інтересів. Наразі я навчаюся в аспірантурі ННІЖ. Моя дисертація має назву «Рекламні та PR-стратегії в системі соціальних комунікацій інституцій вищої освіти в Україні», котра є логічним продовження бакалаврського та магістерського дипломів.
¾ Ви навчалися на освітньо-науковій магістерській програмі «Стратегічні комунікації». Чи було це корисним для вашої кар’єри у піарі?
¾ Магістратура «Стратегічні комунікації» ¾ це науковий напрям, який зачіпає й емпіричні аспекти довгострокового планування комунікацій різноманітних організацій. Це вже трохи більше за базові практичні навички. Мені було цікаво навчатися, оскільки проводила багато аналітичних досліджень, зокрема, про те як мурали висвітлюють соціальні проблеми та як музика може стати піар-інструментом у політичних комунікаціях. Для мене було корисно поглянути водночас більш загально на комунікацію, а разом з тим й глибинно зануритися в процеси оцінки комунікаційної ефективності, впливу локальних тенденцій місцевих компаній на формування глобальних трендів. Окрема подяка гарантці програми та моїй науковій керівниці ¾ Лесі Михайлівні Городенко. Вона завжди підтримує бажання далі розвиватися у науковій сфері та надихає на нові дослідження.
¾ У чому відмінність між навчанням в бакалавраті та магістратурі?
¾ На бакалавраті я більше отримала практичних навичок для роботи у піар-галузі. Натомість в магістратурі я більше навчилася проводити наукові дослідження. Не можу сказати, де було складніше, а де легше.
¾ Для роботодавців важливий диплом магістра?
¾ Залежить від сфери діяльності. Знаю випадки, коли про диплом взагалі не запитують, а в пріоритеті лише досвід. Однак, ми прямуємо в ЄС, а там це дуже цінується. Я на початку повномасштабного вторгнення деякий час жила в Чехії, була на короткій екскурсії в університеті Відня. Спілкувалася там зі студентами й дізналася, що в них є перелік професій, куди тебе не візьмуть без диплому магістра. Наприклад, працювати кореспондентом можна без диплому магістра, але для роботи прессекретарем у державній організації потрібен диплом магістра.
¾ А як зараз вдається поєднувати навчання в аспірантурі та роботу?
¾ Навантаження велике. Часто жертвую вихідними на користь наукової діяльності, зазвичай я ввечері виділяю час для написання наукової статті чи частини дисертації. Також великою перевагою є комбінований графік (не кожного дня в офісі) на роботі. Трапляється, що інколи можу вдень поїхати в інститут на Вчену Раду, десь по дорозі з телефону працювати над журналістськими зверненнями, інколи ввечері допрацьовую певні робочі завдання. Це збалансоване поєднання. В аспірантурі мало класичних лекційних та семінарських занять, маємо дистанційне навчання. Проте дисертація та наукова діяльність вимагає чимало часу, зусиль та постійного фокусування на темі роботи. Йдеш вулицею або до торговельного центру, наштовхуєшся на рекламу чи корисний прояв піар-стратегії, що потім використовуєш у своїй роботі.
¾ Можливо, далі хочете викладати в ННІЖ?
¾ Це є в моєму переліку планів на майбутнє. Мені це цікаво, хочеться ділитися своїм практичним досвідом, як здобутками, так і викликами. Адже коли привідкриєш завісу деяких робочих моментів, можна підготувати студентів до викликів професії. Втім, перші кроки на роботі завжди будуть супроводжуватися помилками, вони неминучі, але можуть бути різних масштабів. Щоправда, зараз часи буремні й складно довгостроково планувати.
¾ Які поради Ви могли дати нашим студентам кафедри РЗГ?
¾ Раджу викарбовувати свій шлях, який імпонує тільки вам. Не потрібно хвилюватися, що наразі хтось може здаватися більш успішним, ніж ви ¾ на все свій час. Не дивіться на інших, що хтось там працює або навпаки не працює ¾ робіть так, як комфортно вам. Якщо комфортно тільки вчитися ¾ вчіться, бо це неоціненний вклад у свій розвиток. Це потім конвертується в успішність вашої кар’єри. Щодо першого працевлаштування, то головне виконати на високому рівні тестове завдання. Цей формат зараз дуже популярний у компаніях. Можливо лише за одним виконаним завданням зрозуміти, наскільки людина вміє писати, чи орієнтується вона в PR, чи взагалі це завдання писав чат GPT. Також не треба боятися. Через страх можна не зробити жодного кроку у професії. Треба просто йти ¾ і робити.
¾ Ким зараз працюєте?
¾ Я працюю прессекретарем в «Асоціації Український клуб аграрного бізнесу». Це об’єднання передових агропромислових компаній України. У 2024 році УКАБ впевнено утримує статус асоціації № 1 в АПК України, об’єднуючи понад 190 знакових представників галузі ¾ агрокомпаній та постачальників сільгоспресурсів, націлених на подальший розвиток вітчизняного агробізнесу. Раніше працювала на фрилансі. На бакалавраті я максимально багато часу приділяла навчанню та мала декілька стажувань.
¾ Маріє, як Ви вважаєте, якими знаннями та навичками має володіти піарник у сучасному світі?
¾ Якщо говорити про те, що варто виховувати в собі перш за все, то це терпіння. Буде дуже багато редагувань текстів. Доводиться інколи декілька разів доповнювати, видозмінювати один текст. Обов’язково знадобиться аналітичне мислення та вміння критично оцінювати власні матеріали. Водночас, я не погоджуюсь із загальновідомою тезою, що в комунікації треба бути екстравертом. Потрібно вміти балансувати, бо часто доведеться спілкуватися з журналістами чи партнерами. Однак, про гарного піарника часто не говорять, ми за лаштунками. Тобто видно не вас, а вашу роботу, те як позиціонується організація в медійному полі, її здобутки та імідж.
¾ Наскільки потрібно бути обізнаним у сфері, в якій працюєш, ось, наприклад як у Вас, у агросфері?
¾ До роботи в УКАБ, я цілеспрямовано не вивчала агросферу. Проте, за два роки у компанії мої знання у цій галузі значно зросли. Зараз я знаю головні аграрні, логістичні та експортні тренди, бо постійно читаю дуже багато текстів цієї галузі й все більше розуміюся у темі. Так працює з будь-яким галузевим піаром. Коли ти починаєш працювати у цій темі, то ти вже знаєш: де, хто і як. Якщо цілеспрямовано хочете працювати в галузевому піарі, то багато читайте про цю сферу. Наприклад, вам симпатизує мистецький піар, тоді кожного дня читайте новини та тренди про мистецтво. Однак, будьте готові, що коли прийдете працювати у мистецьку організацію, побачите, що всередині галузі все трохи інше, ніж здавалось з першого погляду, але все рівно ви вже будете орієнтуватися в головних тенденціях.
¾ Наскільки важлива робота піарника, під час війни, особливо, на міжнародній арені?
¾ Вважаю, що перш за все, в часи війни треба дотримуватися певної самоцензури: думати, коли треба щось запостити, чи це вплине на воєнні, політичні дії, і взагалі на сприйняття України у світі. Особливо у сферах дотичних до політики, дипломатії: треба вирішувати що і як говорити, дотримуватися певної провідної лінії зі всіма учасниками інформаційного поля та працювати на користь країни.
Бесіду вели Ульяна ГУЛЯЄВА і Марія КАНТУРА