Кафедра реклами та зв'язків з громадськістю

Пане Віталію, розкажіть про себе, хто Ви, чим займалися до повномасштабного вторгнення? Як виникла ідея створення благодійного фонду? Хто Ваша команда?

До повномасштабного вторгнення росії в Україну у мене було звичайне життя менеджера з продажу електричної енергії для юридичних осіб. Як і для всіх війна почалася неочікувано.  Ранок 24 лютого 2022 року почався з дзвінка дружини, яка тоді перебувала в Харкові:  “Зая, нас бомбят»!” Той момент був дуже важким, оскільки моя дружина була з дитиною, і вони були в небезпеці.

Минуло кілька тижнів і дружину з дитиною вдалося евакуювати до Німеччини. За цей час я познайомився з волонтеркою Ольгою Голубєвою, яка нині є співзасновницею нашого фонду. Раніше вона була директоркою благодійного фонду, який допомагав онкохворим дітям.  З того моменту розпочалася моя волонтерська діяльність.

Ми створили фонд більше року тому. Основна мета – організація гуманітарних місій. Велика доля цих місій – пошук і підготовка автівок для військових та волонтерів. Це було актуальним від початку: привезти автівки – це лише частина справи, потрібно також витратити час і кошти на їх ремонт до виїзду в зону бойових дій.

Засновницею фонду є Ольга Голубєва, а  також її сестра – Олена Голубєва, виконавча директорка “Української анімаційної асоціації”. Ще до нас долучився Андрій Бурахович, власник автосервісу, який з 2014 року активно допомагає військовим. Його автосервіс завжди спеціалізувався на автомобілях підвищеної прохідності, тому ми жартуємо, що  його СТО – маленька філія ЗСУ. Наш фонд розташований на Подолі. Ми відомі в автомобільному середовищі Києва, оскільки не лише привозимо автомобілі, але й надаємо допомогу іншим фондам, розповідаємо про те, як і з яких країн краще робити доставку.

Майже всі одиниці надходять із Швейцарії, на те є технічні причини. Вони можуть бути трохи дорожчими, але коли відправляємо їх на фронт, загальна вартість виходить дешевшою, оскільки вони мають кращий стан. Ми пильнуємо, щоб кожна автівка була належно підготовлена до виконання завдань в умовах бойових дій.

Наш фонд активно співпрацює з волонтерами та донорами з різних країн Європи, зокрема з Польщі, Франції, Швейцарії. Також ми співпрацюємо з іншими фондами, обмінюємося досвідом і рекомендаціями щодо допомоги нашим захисникам. Наша робота не обмежується лише привезенням і ремонтом автівок. Ми також забезпечуємо військових енергетичними напоями, оскільки вони часто не мають можливості достатньо відпочити. Наш фонд існує майже рік, і за цей час ми встигли допомогти багатьом військовим і медичним працівникам. Ми пишаємося своєю роботою і намагаємося робити все можливе, щоб наблизити нашу перемогу.

На сьогодні у нас 16 активних волонтерів, плюс ми –  чотири засновники. Більшість волонтерів – хлопці, які допомагають нам перевозити автомобілі (вони часто кажуть: “Я хочу до цього долучитися”). Загалом налічується 20 осіб, які активно працюють у фонді.

Чи змінилися Ви за рік повномасштабного вторгнення?

Я вважаю, що немає людини, яка в нашій державі не змінилася. Я, мабуть, завжди був трохи драйвовим, тому й став волонтером. Ще тиждень тому ми були в Слов’янську, Краматорську і ночували в Костянтинівці. Там ми поспілкувалися з медичним персоналом. Ми всі живемо у ситуації сильного нервового напруження.

Олена Голубєва завжди нагадує мені фразу, яку я сказав, коли ми познайомилися: “Ми не можемо розраховувати на завтра, бо завтра все може змінитися”. На жаль, це правда, ми живемо в такі часи.

Немає можливості планувати довгостроково, все волонтерство непередбачуване. Можуть зателефонувати і просити відразу поїхати в інший куточок країни для організації допомоги. У нашій роботі немає розкладу. Зараз до тебе можуть зателефонувати з фронту, повідомити, що автомобіль поламався і потрібно забрати його якомога швидше івідремонтувати.

Іноді автівки мають свою історію. Наприклад, одна з перших, яку ми пригнали в Україну на початку війни, зараз служить на Харківському фронті. Якщо хлопцям потрібна допомога, то ми змінюємо плани, якщо це можливо, і вирушаємо туди, де нас потребують. Важко відмовити, коли тебе просять про допомогу. Проте іноді ситуація складається так, що немає можливості допомогти, наприклад, з обслуговуванням автомобілів. Нещодавно один знайомий зателефонував і сказав, що у них у Бахмуті за ніч зламалось 4 автомобілі, і просив хоча б один відремонтувати. Такі ситуації трапляються, але не завжди є можливість  знайти швидке рішення, що пов’язано з фінансами та логістикою.

Робота з авто – досить складний процес. Які проблеми спіткали благодійний фонд від моменту створення? Чи були думки, що Ви робите щось не так і рухаєтесь у неправильному напрямку?

Такі моменти виникають постійно: чи варто ремонтувати автівку, чи виправдані ці витрати, чи є вигідніша альтернатива? Завжди ми намагаємося робити це за кошти донорів, тому хочеться ефективно використовувати ці ресурси. Іноді виникають ситуації, коли купівля нового автомобіля є кращим рішенням, а старий можна використовувати на запчастини.

Також трапляються комічні ситуації. Наприклад, у проєкті “Почуй голоси машин” ми мали цікавий випадок, коли одна машина в Костянтинівці перестала працювати. Ми привезли її до Києва і звернулися до Андрія на СТО. Хлопці сіли в машину і сказали: “А що з нею? З нею все гаразд!”. Вони перевірили все і просто повернули авто назад.

Ви згадали проєкт, про який хотілося б поговорити детальніше. Це проєкт «Почуй голоси машин». Чия це взагалі ідея, чому така назва?

Ми створюємо звукові файли, ніби машина розповідає свою історію. Ми чуємо її голос. Це основа нашого проєкту. Ідея виникла випадково, коли ми робили благодійні покази української анімації в Харкові.

Одного разу, я був у нашому автосервісі. Поруч з ним є невелика кав’ярня з мотивованими хлопцями, які завжди нададуть знижку військовим та волонтерам. Кава там справді смачна, це не реклама, а факт. Я помітив, що у них є проєктор і сказав: “Хлопці, давайте щось влаштуємо… просто покажемо мультики на вулиці, і все”. Так виникла ідея про те, щоб під час показу мультфільмів, вивести звук з машин, на які ми збирали кошти на ремонт.

Ми зрозуміли, чому машини повинні розповідати про себе. Ти дивишся мультик, підходиш до машини, а вона сама розповідає свою історію. Перша історія була для мене особлива, оскільки пов’язана з першою автівкою, яку я особисто привіз із Швейцарії.  Вона розповідає про нашу подорож: слова колеги в рації “Херсон – наш”, мій день народження за кермом дорогами Польщі. Цю особливу для мене історію озвучив Доктор Звук, відомий голос київського метро, а також персонажів мультфільмів “Футурама”, “Сімпсони” і “Тачки”. Для наступної машини текст і голос подарувала письменниця та режисерка Марися Микитюк. І стало зрозуміло, що людей захоплює така ідея “нових тачок по-українські”.

Ми зрозуміли, що цей шлях є правильним, коли показували це відео військовим. У хлопців блищали сльози на очах. Це спільний проєкт військових, кав’ярні, нашого  автосервісу і нас – волонтерів. Ми маємо багато планів і продовжимо масштабувати його.

На жаль, української анімації не так багато, щоб кожного разу показувати різні мультфільми. Можливо, будемо залучати українські музичні гурти. Зараз плануємо такий проєкт у Дніпрі, а згодом і в Харкові.

У людей завжди є бажання допомогти. Як можна допомогти вашому фонду не лише фінансово?

Я зазвичай висловлюю своє задоволення вподобайками і репостами, це дійсно важливо, щоб про нас дізнались. Раніше ми не займалися активним просуванням фонду, просто працювали в своїй ніші. Але цим проєктом хочемо популяризувати нашу діяльність. Наприклад, зараз ми рідко отримуємо фізичну допомогу, тому іноді мусимо звертатися до користувачів. Так, нам з Франції передають гуманітарну допомогу через асоціацію Annecy Solidarité Ukraine. Одяг та їжу потрібно розфасувати. Для цього потрібні люди.

Іноді потрібно по Україні перевезти автомобіль. Дуже тішить, що люди самоорганізовуються: є багато профільних груп у месенджерах, де постійно публікують оголошення “потрібен водій з пункту А до пункту Б”. Так ми шукаємо водіїв-волонтерів. І самі такими буваємо, коли потрібно допомогти іншим фондам. Для мене не важливо, якому фонду належить ця машина. Головне бачити, кому я допомагаю і для чого вона потрібна.

Тому важливо привернути увагу до наших зусиль. Уподобайки і репости відіграють важливу роль у поширенні інформації про наш фонд. Раніше ми були більш спрямовані на свою вузьку авдиторію, але з цим проєктом ми прагнемо зростати і привертати увагу широкого загалу. Наша головна мета – не лише отримувати допомогу, але й допомагати державі.

Ви дуже позитивна людина, від Вас віє позитивною енергетикою.  Звідки Ви черпаєте  енергію?  Чи було вигорання у проєктній роботі? Як справляється з викликами Ваша команда?

Звідки енергія  – не знаю. Моменти вигорання також бувають. За цей рік були моменти, коли я замислювався, чому я все це роблю. Але достатньо одного дзвінка, і все змінюється. Ти збираєшся і рухаєшся вперед. Енергію, мабуть, особисто мені дають дві речі: поїздки поблизу фронту, де я бачу необхідність діяти, і моменти відпочинку, коли я маю можливість насолодитись концертом або провести час з друзями в безпечному місці. Наприклад, нещодавно ми були на благодійному концерті наших знайомих. Це була чудова можливість зарядитись енергією і відновитись, а також зробити добру справу.

Загалом основна проблема нашого фонду: збір коштів на ремонт машин.  Люди більш схильні донатити на нові машини, ніж виділяти кошти на ремонт. Розумію, чому так відбувається: долучитись до чогось нового здається більш вагомим і захоплюючим. Тому зібрати 5 тисяч доларів на нову машину легше, ніж 2 тисячі на ремонт. Ми усвідомлюємо цю проблему і намагаємося пояснити людям, що допомога у ремонті і підтримці наявних автомобілів так само важливі, як і придбання нових.

Минулої осені гостро постало питання зимової гуми, яка була так потрібна військовим.  Кількість автомобілів, які потрібно було перевзути – сотні і сотні, незалежно від того, якому фонду вони належать. Збір коштів на зимову гуму став справжньою катастрофою. Хоча деякі меценати надавали суттєву допомогу,  але ці випадки були одиничними. Коштів не вистачало.  Ще проблема полягає в тому, що запити на допомогу виникають вже тоді, коли ситуація критична.

Ми продовжуємо працювати над тим, щоб привернути увагу до цих проблем, пояснити громадянам, що ремонт і підтримка наявних автомобілів військових є необхідними і важливими. Ми намагаємося акцентувати, що власність фонду вже потребує догляду і фінансової підтримки, адже ці автомобілі відіграють життєво важливу роль у доставці гуманітарної допомоги та підтримці військових на передовій.

Результати нашої роботи і вплив, який ми маємо на життя людей, дають нам енергію і натхнення. Ми вміємо реагувати на складні ситуації, готові взяти на себе відповідальність і долати труднощі. Ми віримо, що наші зусилля та постійна праця спрямовані на покращення умов життя військових, і ми залишаємося відкритими до співпраці та нових ідей для досягнення спільних цілей.

Про вас знають, вас обговорюють. Яка формула успіху вашого фонду? 

Не знаю, немає ніяких формул. Коли заснували фонд, основним було бажання допомогти. Сьогодні ми всі відійшли від своїх основних справ. Мабуть, десь чимось пожертвували, кожен із нас від чогось відмовився. Ми у максимальному контакті з людьми,  тому про нас дізнаються, з нами спілкуються. Ми співпрацюємо з іншими фондами, обмінюємося інформацією і допомагаємо одне одному.

Єлизавета ШЕЛЕФОНТЮК,

студентка освітньої програми “Реклама та зв’язки з громадськістю”

Олена ГОЛУБЄВА,

авторка фотографій