Ми поспілкувалися зі студенткою освітньої програми “Реклама та зв’язки з громадськістю” Анастасією Дубініною про враження від навчання в авдиторіях після двох років онлайнів. Доволі цікаво і незвично повертатися у рідні стіни, а для деяких студентів — це не повернення, а довгоочікуваний старт навчання наживо: студенти з нуля вивчають, де знаходяться авдиторії.
Привіт, Анастасіє! Розкажи, що ти відчула, коли нарешти повернулася у рідні стіни?
Якщо чесно, важко описати! Перехоплює подих. Наче все таке знайоме, але все таке нове. Знову блукати коридорами в пошуках авдиторій, бігти за кавою на перерві й слухати викладача. Безумовно, це про щастя і про метеликів в животі. Я б навіть сказала, що це емоція приємного очікування, адже це щось нове для нас. Хоч я не вперше тут, але вперше йду з передчуттям цікавого студентського життя. Під час дистанційного навчання ми втратили можливість спілкування наживо. Але ж тільки коли втрачаєш, починаєш цінувати те, що мав.
Твої очікування виправдались?
Якщо говорити про очікування, то вони в мене певно ще з 2021 року. Ще в 11 класі я завжди була впевнена, що мене чекають суворі викладачі, за якими я не буду встигати записувати на лекціях. Але — ні! Навчання в інституті виявилось в рази цікавіше, ніж я могла уявити. До речі, досі не зустріла надто суворих викладачів. Насправді, я очікувала цікаве студентське життя, проєкти та нові знайомства. З першим було трохи важче через дистанційне навчання, яке тривало 2 роки. Проте я вірю, що зараз починається новий період і всі мої позитивні очікування повністю справдяться.
Які твої враження від пар в авдиторіях?
Спочатку відчуття достатньо дивні, коли ти бачиш викладача, одногрупниць прямо перед собою та маєш бути повноцінним членом цієї спільноти, відповідати і дивитися в очі, а не на екран, шукати нові інструменти для презентацій. Бо раніше достатньо було натиснути кілька клавіш, щоб поширити екран для авдиторії на онлайн-зустрічі. Тепер ми хоч трохи розуміємо, як бути студентами.
Сумуєш за онлайном?
Не сумую точно, лише іноді згадую, коли їду в університет 1,5 години. Розумію наскільки легко було з будь-якого місця опинитися на парі та не витрачати стільки часу в дорозі. Проте це незрівнянно з тими позитивними сторонами навчання у нашому корпусі, де кожен день наповнений цікавими зустрічами та подіями.
Які, на твою думку, основні переваги такого навчання?
Перше і найголовніше — це люди. Вони всі талановиті та креативні. Ми нарешті маємо можливість зустрітися та проводити час на парах, обмінюємося досвідом, у нас здорова конкуренція і взаємопідтримка. Для мене це дуже важливо і необхідно — тоді я відчуваю, що розвиваюся. Перерви перетворюються на час бесід із подругами за кавою, а виконання завдань на справжню командну веселу роботу. Ну дуже вже мені до вподоби ця атмосфера та звуки життя, що ширяться коридорами, в авдиторіях, їдальні, на подвірʼї… А певні цікавинки студенства: коли викладачі знають, що ми запізнилися через постійну чергу за пиріжечками, — цього точно не замінить навчання онлайн!
Розкажи коротко про свій день в інституті.
День в інституті минає швидко. На щастя, розклад цього семестру зручний: кожного дня у мене по 2 пари, що дуже зручно. Дорогою від метро Лук’янівська зустрічаєш своїх одногрупниць, і день вже стає веселішим. Потім пари, а в перервах треба встигнути випити кави і відвідати їдальню, там своя атмосфера, яку варто відчути. Насправді, спочатку незвично, бо пари йдуть більше години, а не по 45 хвилин, але я швидко звикла. З одногрупницями ми бачимось рідко, тому зараз на кожен день у нас є план, куди ми йдемо, треба ж встигнути відвідати всі визначні місця Києва. А ввечері, звичайно, домашнє завдання і підготовка до наступного дня.
А щодо орієнтування в доволі великій будівлі інституту – швидко знаходиш потрібну авдиторію?
Це взагалі окремий квест. Довго буду пам’ятати історію, як дівчина підійшла запитати, як знайти 31 авдиторію. А я відкрила карту будівлі в телефоні й запитала, який вона курс: перший чи другий. У відповідь почула: четвертий! Щодо мене, я підготувалася заздалегідь: завантажила план розташування. Ще трошки інтуїції, і свою аудиторію я знайшла за 5 хвилин! Маленький привід пишатися собою. Але буває і таке, що блукаю хвилин по 15…
Яка атмосфера панує серед студентів?
Атмосфера у нашому інституті — те, заради чого сюди варто йти. Вона настільки дружня, тепла й привітна, що важко передати словами. На вулиці студенти жваво обговорюють останні події, біля входу всі шукають студентські, на диванчиках готуються до пар, а в авдиторіях панує творчість. Я впевнена, що це те місце, де завжди допоможуть. Знаю, що це те місце, де ми можемо навчатися, розвиватися, і в цьому нас точно підтримають. Атмосфера ННІЖ — це те, що краще один раз відчути, аніж 10 разів почути.
Дякуємо тобі за щиру бесіду і бажаємо лише позитивних емоцій.
Підготувала Анна БІЛИК,
студентка 3 курсу ОП “Реклама та зв’язки з громадськістю”